Міжнародний досвід

У сучасний період глобалізації економіки у світі зростає роль наукових досліджень, створення та впровадження нових технологій механізмів таі методів сталого економічного розвитку. Однією з основних складових розвитку економіки є трансфер технологій, а ступінь участі країн у цьому процесі багато в чому визначає можливості їх технологічного прогресу і конкурентноздатність.

У 2013 році Міжнародна бізнес-школа INSEAD та Всесвітня організація інтелектуальної власності (WorldIntellectualPropertyOrganization) представили аналітичну доповідь “Глобальний індекс інновацій 2013″. Дослідження охопило 21 країну, які в сукупності виробляють 99,4% світового ВВП. У 2013 році Україна зайняла 63 місце в списку, проте ця позиція вкрай далека від бажаної.

Рейтинг Країна Індекс
1 Швейцарія 68,2
2 Швеція 64,8
3 Сінгапур 63,5
4 Фінляндія 61,8
5 Великобританія 61,2
10 США 57,7
15 Німеччина 56,2
25 Японія 51,7
34 Китай 45,4
51 Росія 37,9
54 Південна Африка 37,4
58 Бразилія 36,6
63 Україна 36,1
64 Індія 35,7
78 Білорусь 32,9

За результатами 2013 року рейтинг країн світу за рівнем інноваційних можливостей очолює Швейцарія, до трійки лідерів входять Швеція і Сінгапур.

Головна особливість типового західного центру трансферу технологій – створення повного інноваційного ланцюжка, що дозволяє провести проект від ідеї до малого підприємства з перспективами зростання.

Швейцарія докладає великі зусилля для комерціалізації свого науково-технічного потенціалу. Її уряд в 2004-2007 роках щорічно збільшував витрати на технологічний сектор в середньому на 6%. Питання комерціалізації інноваційних розробок у Швейцарії не підтримуються прямими державними інвестиціями. У фінансуванні науково-технологічних розробок важливу роль відіграє приватний сектор. Трансфер інноваційних технологій у промисловість відбувається в рамках діючих форм підтримки фірм, переважно на умовах технопарків. Швейцарська асоціація трансферу технологій “swiTT”, утворена в 2003 році, здійснює обмін науковою та технологічною інформацією між національними науково-технологічними установами та приватним сектором. При швейцарських університетах працюють спеціальні центри комерціалізації результатів науково-технічної діяльності.

У США сформована Національна мережа передачі технологій, що складається з головного національного та шести регіональних центрів (ЦПТ), розташованих в різних частинах країни. Загальне керівництво роботи здійснює Національне агенство з дослідження космічного простору (NASA), покликане забезпечити підвищення економічної віддачі від реалізованих широкомасштабних космічних проектів. Уряд не надає прямої фінансової підтримки центрам передачі технологій. Однак, на етапі становлення ЦПТ (як правило, 5-10 років) національні лабораторії та університети надають їм істотну фінансову підтримку, безпосередньо фінансуючи зі своїх внутрішніх ресурсів. Згодом, як тільки ЦПТ починають отримувати дохід від комерціалізації результатів досліджень і розробок, обсяг субсидій на їх діяльність поступово скорочується і, в кінцевому рахунку, одержуваний ними дохід позбавляє університети від необхідності прямого субсидування цих центрів.

У Німеччині функції технологічних посередників між лабораторіями та компаніями виконують різні наукові товариства та спільні дослідницькі асоціації в промисловості. Провідна організаційна роль належить Фраунгоферівському товариству, в яке входять 58 дослідних інститутів. Їх діяльність фінансується за рахунок субсидій федерального уряду та доходів від виконання контрактних досліджень. Велику участь в організації передачі технологій приймають місцеві органи влади, в першу чергу уряди земель. Зокрема, вони вносять великий внесок у створення наукових парків та інноваційних центрів, розглядаючи цю діяльність як один з найважливіших напрямків у вирішенні проблем регіонального розвитку.