У сучасний період глобалізації економіки у світі зростає роль наукових досліджень, створення та впровадження нових технологій механізмів таі методів сталого економічного розвитку. Однією з основних складових розвитку економіки є трансфер технологій, а ступінь участі країн у цьому процесі багато в чому визначає можливості їх технологічного прогресу і конкурентноздатність.
У 2016 році Міжнародна бізнес-школа INSEAD та Всесвітня організація інтелектуальної власності (WorldIntellectualPropertyOrganization) представили аналітичну доповідь “Глобальний індекс інновацій 2016″.
Глобальний інноваційний індекс цього року очолили Швейцарія, Швеція, Великобританія, Сполучені Штати Америки, Фінляндія та Сінгапур.
Як відомо, Швейцарія вже кілька років поспіль лідирує, залишаючись головним новатором в світі.
Особливість Індексу інновацій 2016 року в тому, що вперше приєднався Китай. Країна увійшла в число 25 провідних новаторів світу.
Україна розташувалася між Монголією і Бахрейном, які займають 55 і 57 місця відповідно. У групі країн з доходом нижче середнього, куди входить наша країна, вона зайняла друге місце після сусідньої Молдови. В регіоні «Європа» Україна на 34 місці з 39, випереджаючи Македонію (58), Сербію (65), Білорусь (79), Боснії і Герцоговини (87) і Албанію (92). При цьому наша країна єдина серед європейських країн в загальній рейтингу від 50 до 100, хто покращив свої позиції.
В рамках Глобального інноваційного індексу аналітики розподілили країни на три сегменти – лідери, успішні і країни-аутсайдери – в залежності від розміру ВВП на душу населення при оцінці впливу на нього інноваційних ринків. Україна знаходиться в ближче до центру кривої в сегменті «процвітаючих» ефективних інноваторів (білі кола) поряд з В’єтнамом, Індією, Філіппінами, Вірменією і Марокко.
Найбільш слабкими критеріями в Індексі інновацій для України є «Політична стабільність і безпека» (125 місце з 128), «Легкість вирішення питань банкрутства» (113 – позаду Гондурасу і Ірану), «Політичне середовище» (123), «ВВП на одиницю використовуваної енергії »(115 місце слідом за РФ). Також слабким місцем є категорія «Інвестиції», де Україна зайняла 77 місце в індикаторі «Простота захисту міноритарних акціонерів», 76 – в «Ринкової капіталізації» національних компаній. За індикатором «Кількість венчурних інвестицій» на мільярд доларів ВВП Україна посідає 42 місце. Цікаво, що Глобальний індекс інновацій також враховує деякі культурні індикатори, де слабким місцем нашої країни є «Кількість знятих художніх фільмів» на мільйон населення – 94 місце в рейтингу.
Швейцарія докладає великі зусилля для комерціалізації свого науково-технічного потенціалу. Питання комерціалізації інноваційних розробок у Швейцарії не підтримуються прямими державними інвестиціями. У фінансуванні науково-технологічних розробок важливу роль відіграє приватний сектор. Трансфер інноваційних технологій у промисловість відбувається в рамках діючих форм підтримки фірм, переважно на умовах технопарків. Швейцарська асоціація трансферу технологій “swiTT”, утворена в 2003 році, здійснює обмін науковою та технологічною інформацією між національними науково-технологічними установами та приватним сектором. При швейцарських університетах працюють спеціальні центри комерціалізації результатів науково-технічної діяльності.
У США сформована Національна мережа передачі технологій, що складається з головного національного та шести регіональних центрів (ЦПТ), розташованих в різних частинах країни. Загальне керівництво роботи здійснює Національне агенство з дослідження космічного простору (NASA), покликане забезпечити підвищення економічної віддачі від реалізованих широкомасштабних космічних проектів. Уряд не надає прямої фінансової підтримки центрам передачі технологій. Однак, на етапі становлення ЦПТ (як правило, 5-10 років) національні лабораторії та університети надають їм істотну фінансову підтримку, безпосередньо фінансуючи зі своїх внутрішніх ресурсів. Згодом, як тільки ЦПТ починають отримувати дохід від комерціалізації результатів досліджень і розробок, обсяг субсидій на їх діяльність поступово скорочується і, в кінцевому рахунку, одержуваний ними дохід позбавляє університети від необхідності прямого субсидування цих центрів.
У Німеччині функції технологічних посередників між лабораторіями та компаніями виконують різні наукові товариства та спільні дослідницькі асоціації в промисловості. Провідна організаційна роль належить Фраунгоферівському товариству, в яке входять 58 дослідних інститутів. Їх діяльність фінансується за рахунок субсидій федерального уряду та доходів від виконання контрактних досліджень. Велику участь в організації передачі технологій приймають місцеві органи влади, в першу чергу уряди земель. Зокрема, вони вносять великий внесок у створення наукових парків та інноваційних центрів, розглядаючи цю діяльність як один з найважливіших напрямків у вирішенні проблем регіонального розвитку.